Владика Іван Кулик: «Богородиця веде нас до Христа, і у цей нелегкий час таке провідництво є дуже цінним»

У давній традиції Української Греко-Католицької Церкви місяць травень є присвячений посиленій молитві до Пресвятої Богородиці. Український народ завжди у важких моментах своєї історії прибігав під материнський Покров нашої Небесної Заступниці. Яким є істинне почитання Пресвятої Богородиці? Що вона може навчити нас сьогодні своїм прикладом? Та чому Богородицю називають «раєм словесним»? На ці запитання намагається шукати відповіді владика Іван Кулик, єпарх Кам’янець-Подільський.

Український народ віддавна звертався до Пресвятої Богородиці серед різноманітних радощів та труднощів. Більше того, він ввірив усю нашу державу під Покров Пресвятої Богородиці. На Вашу думку, із чим пов’язана така любов українського народу до Марії, матері Ісуса?

Наш народ, хвала Богу, з великою горливістю почитає Пресвяту Богородицю. І справді в Українській Греко-Католицькій Церкві це найбільш відчутно у місяці травні, так як існує звичай щоденно сходитися до храму на молитву Молебня до Пресвятої Богородиці. Звичай присвячувати певний час року особливій молитві до Богоматері у своїй суті є дуже добрим, але тут слід відразу сказати, що почитання Пресвятої Богородиці з літургійної точки зору саме в місяці травні є не «на своєму місці», тобто є не зовсім своєчасним. Адже весняний період, зокрема травень, є часом святкування Пасхи Христової.

Пасха — найбільше свято у нашій церковній традиції, воно настільки велике, що навіть не входить в ранг дванадесятих свят, а є понад ними, є «святом всіх свят і торжеством всіх торжеств», як говорять наші літургійні тексти. Травень — це місяць, який у будь-якому разі позначений величчю Пасхи. Натомість, у сучасній практиці літургійно-молитовного життя більшості парафій нашої Церкви цю велич Пасхи дуже рідко можна справді відчути чи тим паче пережити протягом цілого місяця травня. Так стається тому, що дуже нечасто в наших парафіях звершується молитва Вечірні, а ще рідше молитва Утрені. Саме Вечірня та Утреня пасхального періоду дають чудову нагоду живитись радістю Пасхи щоденно аж до свята Вознесіння, адже ці богослуження сповнені текстами, що оспівують Воскреслого. Та й після свята Вознесіння пасхальний дух зможе відчути кожен, хто братиме участь у недільній Вечірні-Утрені, адже кожна неділя є святкуванням Воскресіння Христового. Атмосферу свята можна пережити лише в молитві. Більше того, у літургійній молитві ми не лише переживаємо атмосферу свята чи просто спогадуємо якусь спасенну подію, але таїнственно входимо в історію спасіння, уприсутнюємося в історії спасіння, тобто стаємося реальними її учасниками. Тож повертаючись до теми Богородичних молінь у травні, вартує сказати, що коли ми щоденно сходимось на молитву до Богородиці у цей час, а не молимось типових богослужень пасхального періоду, то як можемо глибоко переживати дух найбільшого християнського свята? Дух Пасхи, наскільки парадоксально б це не звучало, у досвіді наших вірних наче затьмарюється Марійською побожністю. А це вже викривлення не лише літургійного порядку, але й самої Марійської побожності, адже Богоматір ніколи не ставила себе понад свого Сина, навпаки.

Словом, молитися до Богородиці — це дуже добра практика, але вона має бути своєчасною. Наприклад, доречним часом є Успенський піст та посвяття Успення або ж час між Успенням та Різдвом Богородиці чи святом Її Покрову. Кінець літа та осінь є тим періодом, коли маємо кілька Богородичних свят, а тому справді доречним є освячувати цей час особливо інтенсивною молитвою до Пресвятої. Підсумовуючи сказане, хочу ще раз наголосити, що практику Богородичних молінь потрібно обов’язково продовжувати, православно-католицька духовність справді тісно пов’язана з випрошуванням благодатей у Бога через заступництво Богоматері, але усе треба робити своєчасно.

А як щодо Вас? Яке місце займає Пресвята Богородиця у Вашому житті? Можливо, пригадуєте певні моменти Її особливого супроводу?

Думаю, провід Пресвятої Богородиці я відчував постійно, відколи розпочав більше-менше свідомо практикувати свою віру. Однак, найбільше опіка Пресвятої Богоматері була до цього часу мені відчутною через особисту та літургійну молитву перед двома Її чудотворними іконами — Зарваницькою та Жировицькою. З дитинства я мав нагоду брати участь у прощах до Зарваниці, вирушав туди у паломництва з бабусею, а також з церковними спільнотами. Переконаний, що моє священиче покликання певною мірою зародилося саме у цих паломництвах.

Жировицька чудотворна ікона Матері Божої

Щодо ікони Жировицької Богоматері, то досвід молитви перед цією іконою та отримання відчуття особливої опіки Пречистої я здобув у Римі, в українській парафії свв. Сергія і Вакха, де здійснював своє служіння протягом десятка років. Чудотворна Жировицька ікона знаходиться в центрі апсиди української святині у Римі і тому в усіх богослуженнях мій погляд перебував на цій іконі. Молитва перед цією іконою стала джерелом сили у моєму священичому служінні.

Також хотів би сказати, що присутність Богоматері відчуваю зокрема через літургійну молитву, адже кожне богослуження візантійської традиції містить тексти, присвячені Богородиці. Вечірня та Утреня містять численні так звані «Богородичні», а також фактично кожна єктенія, яка є невід’ємною частиною всіх богослужень, завершується поминанням «пресвятої, пречистої, преблагословенної, славної Владичиці нашої Богородиці і приснодіви Марії». Неможливо, отже, не відчувати присутність Богоматері, якщо часто звершувати літургійну молитву візантійсько-української традиції.

Ваше Преосвященство, який із літургійних титулів у стосунку до Богородиці є для Вас найбільш близьким та зворушливим?

Власне сам титул Марії як Богородиці, Богоматері і є найбільш близьким. Однак, якщо говорити про інші, то до мене по-особливому промовляє титул «словесний рай». Його ми чуємо у гімні «Тобою радується» зі святої Літургії Василія Великого. Також раєм ми називаємо Богородицю у стихирі Молебня. Акафіст же згадує про те, що через Пречисту «рай наново зацвів розкішно» та називає Її «ключем, що райські двері відмикає». Богоматір є раєм, бо має у собі Бога. Водночас Вона є не просто раєм, але раєм словесним, тобто розумним, живим, особовим раєм. Словесний рай настільки перевершує несловесний (Едем), наскільки людина, як нерукотворний храм Божий, перевершує збудований її руками храм.

Однією із характеристик вшанування Пресвятої Богородиці є широке поширення народних проявів набожності. Інколи вони навіть переходять межу християнської віри, інколи – пропонують певні приватні практики як загальні. На Вашу думку, якою повинна бути справді православна прослава Богородиці?

Як вже було сказано, справді православне почитання Богородиці пропонується у наших літургійних текстах. Слід тут звернути увагу на те, що правдива прослава Богородиці завжди поєднана з прославою Христа. Літургійна традиція Церкви, премудро укладена Отцями Церкви та святими угодниками, в щонайкращий спосіб це виражає. Правдива побожність до Богородиці, отже, є христоцентрична. Це показує Святе Письмо, згідно з текстами якого Богоматір завжди стоїть наче збоку біля свого Божественного Сина, але ніколи не виступає в центральній ролі; це підкреслює літургійна молитва нашої Церкви, а також іконографія, в якій Богоматір зазвичай зображується як Та, що вказує рукою на Дитя-Христа.

Різні «побожні практики», які йдуть всупереч навчанню Церкви, виникають серед народу спонтанно зокрема тому, що ми занедбали правдиве почитання Богоматері. Я вже згадував про те, що молитва Вечірні та особливо Утрені є, на жаль, нестабільним явищем у нашій Церкві, а саме в цих молитвах є багато змінних текстів, присвячених Богоматері, які здатні розвивати глибоку Марійську побожність. Потрібно, отже, систематично відновлювати нашу літургійну традицію у житті парафій.

Який урок демонструє Пречиста Діва Марія своїм прикладом життя для нас сьогодні?

Спрямовувати наш погляд на Христа. Це те, чого завжди навчає нас Пресвята Богородиця. «Що лиш скаже вам, — робіть» (Йо 2, 5), — такими словами Вона звертається до нас повсякчасно. Богородиця, отже, показує, що Христос є Визволитель, Джерело сили у відчаї, у різних переживаннях та хворобах. Богородиця веде нас до Христа, і у цей нелегкий час, як зрештою, у всякий час, таке провідництво є дуже цінним.

Насамкінець, Ви вже мабуть знаєте, що цьогоріч Папа Франциск написав окремого листа до вірних, закликавши до посиленої молитви до Пресвятої Богородиці. Окрім того, він також додав дві молитви для духовного зростання. А що би Ви побажали нашим вірним на початок цього місяця травня?

Хотів би побажати усім нам у травні і не лише у травні в повноті переживати пасхальну радість. Ця радість незрівнянна і здатна переображувати у світло ціле наше життя. Бажаю водночас незмінно залишатися під надійним покровом Пресвятої Богородиці, поглиблювати любов до Неї в молитві, відкривати для себе досі маловідомі горизонти Її літургійного почитання.

Розмовляв Іван Вихор

Джерело: synod.ugcc.ua